Вчителі англійської мови - агенти змін або як це було. Пролог.

Сьогодні минув рівно місяць з того часу, як я вирушила до Дніпропетровська на тижневий тренінг за програмою ENGLISH TEACHERS AS CHANGE AGENTS. Він тривав саме з 21 по 27 лютого. Повернулася я настільки виснаженою та з такими планами на майбутнє, роздумами, ідеями, що ні голова, ні руки не доходили до того, щоб написати, хоч маленьку заміточку.

Та зараз прагну своєрідної рефлексії... То ж як це було? Неймовірно круто та корисно! Цей тиждень змінив мене, як вчителя, у багатьох аспектах. Від розуміння власної ролі у школі до навичок ефективного планування уроку. Лише 2 маленькі дрібниці зробили мої уроки цікавими та мотивуючими. І це лише початок.

Ексклюзивні "soft ladies" - Тетяна і я

Повернуся все ж таки до тренінгу. Перш за все, в мене були суперкласні тренери - чудова Оксана Ложнікова, з якою я вже була знайома по конкурсу "Учитель року - 2016", а також Олена Приц - чарівна педагогиня із Ужгорода. Обидві - досвідчені тренери від Британської Ради в Україні. Ці дві неймовірні жінки, талановиті вчительки, позитивні  люди зробили особисто для мене стільки всього, що як дякувати ним я навіть і не знаю. Просто, від щирого серця -  THANK YOU VERY MUCH! Тепер мені є на кого рівнятися!

Олена Приц та Оксана Ложніка - superstars in English teaching

Але особливої уваги заслуговують мої колеги-агенти  - 15 креативних, активних, прекрасних вчителів з усіх куточків Дніпропетровської області. І як чудово сказала моя колега із Кривого Рогу, Юлія: "Ми зустрілися незнайомцями, але треніг закінчували справжніми друзями". Я вдячна кожному з цих людей за казкові 7 днів, нові ідеї, унікальні почуття, копітку працю, можливість спілкуватися на близькі та цікаві теми, вчитися новому, 

Спеціальні агенти змін Дніпропетровської області! We are the champions!

Зміни - це нелегко. Зміни - це важка і кропітка робота. Зміни - це коли ти стоїш один проти всього світу, який пручається і змінюватися не хоче. Зміни - це стіна непорозуміння, яку ти прагнеш розбити, нерідко стираючи руки в кров. І, повірте, як добре, коли серед цього небажання змін є 17 вогників - людей, які зрозуміють, підтримають, бо роблять теж саме, що й ти! 

І хочу завершити рядком із поезії Ліни Костенко:

                                          "Вже почалось, мабуть, майбутнє. 

                                                         Оце, либонь, вже почалось…"